Як рецесія 2008 року спричинила Біткойн: фінансова криза, що змінила гроші назавжди

! 2008 Рецесія

Рецесія 2008 року спустошила світову економіку, ставши найгіршою економічною катастрофою з часів Великої депресії. Те, що почалося як криза субпраймових іпотек, переросло в масовий фінансовий крах, внаслідок якого більше 8 мільйонів американців втратили роботу, 2,5 мільйона бізнесів зазнали невдачі та майже 4 мільйони домогосподарств були піддані конфіскації протягом двох років.

Криза виявила фундаментальні слабкості в банківській системі—високоризикові кредити, недостатнє регулювання та взаємопов'язані глобальні вразливості—що culminувало в банкрутстві Lehman Brothers у вересні 2008 року, яке спровокувало світову паніку.

Безробіття досягло 10% у 2009 році, відновившись до докризових рівнів лише до 2016 року. Проте найнеочікуванішою спадщиною рецесії 2008 року стало народження Біткойна, запущеного в січні 2009 року як децентралізована альтернатива проваленим традиційним банківським системам.

Що спричинило рецесію 2008 року: Часова бомба субпраймних іпотек

Рецесія 2008 року виникла внаслідок “ідеального шторму” взаємопов'язаних факторів, які виявили глибокі структурні недоліки фінансової системи. Житловий ринок Америки ініціював ланцюгову реакцію, яка призвела глобальні фінанси на коліна. Щоб зрозуміти, що стало причиною рецесії 2008 року, потрібно вивчити механізм цінних паперів з іпотечним забезпеченням, який розподіляв ризик по всій системі.

На початку 2000-х років ціни на житло безперервно зростали по всіх Сполучених Штатах. Ця оцінка створила самопідтримуючий цикл: зростання цін зробило володіння житлом гарантією прибуткових інвестицій, що спонукало більше покупців виходити на ринок, що ще більше роздувало ціни. Банки відреагували,dramatically послабивши стандарти кредитування, пропонуючи іпотеки позичальникам, які раніше не могли відповідати вимогам — infamous “субпрайм” ринок.

Ці субпервинні іпотеки мали небезпечно оманливі структури. Іпотеки з плаваючою ставкою (ARMs) з початковими “промоційними ставками” виглядали доступними, але після 2-3 років перезавантажувалися на значно вищі ставки. Багато позичальників могли дозволити собі початкові платежі, але не перезавантажені ставки. Банки видавали ці кредити, знаючи про ризики, оскільки не планували їх утримувати.

Машина сек’юритизації: Банки об’єднали тисячі іпотек у складні фінансові інструменти, звані іпотечними облігаціями (MBS) та забезпеченими борговими зобов’язаннями (CDOs). Ці пакети змішували первинні та субпервинні іпотеки, а потім продавалися інституційним інвесторам по всьому світу. Кредитні рейтингові агентства накладали рейтинги AAA на ці цінні папери, незважаючи на існуючий ризик, надаючи неправдиву впевненість пенсійним фондам, страховым компаніям та іноземним банкам, які їх купували.

Ця сек’юритизація зламала традиційну структуру стимулів для кредитування. Коли банки утримували іпотеки на своїх балансах, вони ретельно оцінювали кредитоспроможність позичальників — дефолти означали безпосередні втрати. Як тільки банки змогли видавати кредити, відразу продавати їх на Уолл-стріт для пакування та усувати ризики, їм перестало бути цікаво, чи буде повернення. Стимулом стало видавання максимального обсягу кредитів без урахування якості.

Коли ціни на житло перестали зростати в 2006-2007 роках, вся структура обвалилася. Позичальники з субпрайму, які стикнулися з перезавантаженням ставок, не могли рефінансуватися, оскільки вартість домів більше не покривала суми кредитів. Недотримання зобов'язань стало каскадним, вартість MBS обвалилася, і установи, що володіли цими “безпечними” цінними паперами з рейтингом AAA, виявили, що мають безвартісні папери.

Розвал Lehman Brothers: День, коли померла довіра

Рецесія 2008 року досягла кризової інтенсивності 15 вересня 2008 року, коли Lehman Brothers подали заяву про банкрутство — найбільша за розміром заява про банкрутство в історії США на $639 мільярд активів. Падіння Lehman не було простою невдачею одного банку; воно зруйнувало неявну гарантію, що системно важливі фінансові установи ніколи не будуть дозволені на провал.

Леман Бразерс значно інвестували в цінні папери з субпрайму, накопичуючи величезну експозицію, коли ціни на житло досягли піку. Коли дефолти прискорилися, а ціни на MBS обвалилися, Леман зіткнувся з неплатоспроможністю. Адміністрація Буша, яка вже провела примусову продажу Bear Stearns JPMorgan місяцями раніше, вирішила не рятувати Леман—вибір, що мав на меті продемонструвати межі морального ризику, але замість цього спровокував глобальну паніку.

Негайні наслідки виявили, наскільки взаємопов'язаними стали світові фінанси. Банки по всьому світу володіли боргом Lehman або мали деривативні контракти з фірмою. Банкрутство Lehman миттєво спричинило невиконання зобов'язань контрагентів на всіх континентах. Ринок овернайт-кредитування—підґрунтя світових фінансів, де банки позичають один одному короткострокові кошти—повністю замерз. Банки перестали довіряти один одному, не знаючи, хто володіє токсичними активами, що призвело до кредитного паралічу.

Ця кредитна заморозка означала, що бізнеси не могли отримати кредити на обіговий капітал для заробітної плати або запасів. Споживачі не могли отримати автокредити або іпотеки, навіть якщо були кредитоспроможними. Реальна економіка, яка вже послаблювалася, впала в вільне падіння. Фондові ринки обвалилися, а індекс S&P 500 врешті-решт втратив понад 50% від піку до мінімуму. Пенсійні рахунки зникли, споживча впевненість обвалилася, а рівень безробіття зріс до 10%.

Відповідь уряду: Рятувальні пакети та економічне стимулювання

Що відокремило рецесію 2008 року від перетворення на другу Велику депресію? Масштабне, безпрецедентне втручання уряду. Програма порятунку проблемних активів (TARP) передбачала $700 мільярдів для придбання токсичних активів у банкрутуючих банків, по суті, передаючи приватні збитки платникам податків. Великі установи, включаючи Citigroup, Bank of America та AIG, отримали екстрені вливання капіталу, які запобігли колапсу.

Федеральна резервна система різко знизила процентні ставки до майже нуля та винайшла “кількісне пом'якшення” — купівлю трильйонів державних облігацій та облігацій, забезпечених іпотекою, щоб ввести ліквідність у заморожені кредитні ринки. Ці неординарні монетарні політики запобігли повному колапсу системи, але створили довгострокові наслідки, включаючи величезне накопичення державного боргу та нерівність у багатстві, оскільки власники активів отримали непропорційні вигоди від штучно завищених оцінок.

Фіскальний стимул через Закон про американське відновлення та реінвестування влив $831 мільярд у економіку через витрати на інфраструктуру, допомогу по безробіттю та податкові знижки. Ці заходи стабілізували економічне падіння, але відновлення залишалося болісно повільним—безробіття залишалося на високому рівні протягом років, триває процес іпотечних позовів, і багато хто так і не відновив колишню добробут до кризи.

Незапланована дитина рецесії 2008 року: Біткойн

Можливо, найреволюційнішим наслідком рецесії 2008 року стало створення Bitcoin. 3 січня 2009 року — всього за кілька місяців після краху Lehman — анонімний розробник під псевдонімом Сатоші Накамото видобув генезис-блок Bitcoin, вставивши заголовок газети: “The Times 03/Jan/2009 канцлер на межі другого порятунку для банків.” Це повідомлення не було випадковим; воно явно пов'язувало створення Bitcoin з крахом банківської системи.

Біткойн став радикальною альтернативою розбитій системі. Де традиційні фінанси спиралися на надійних посередників (банки), яким явно не можна було довіряти, Біткойн запропонував децентралізовану мережу без центрального органу. Де державні bailout'и приватизували прибутки, в той час як соціалізували збитки, фіксований обсяг Біткойна в 21 мільйон монет усунув свавільну монетарну експансію. Де непрозорі деривативні продукти приховували системний ризик, прозора блокчейн-технологія Біткойна зробила всі транзакції публічно аудиторськими.

Механізм консенсусу Proof of Work криптовалюти забезпечував, що жодна окрема сутність не контролює випуск монет або правила мережі. Майнінг — обчислювальний процес, який забезпечує безпеку Bitcoin і створює нові монети — дотримувався заздалегідь визначених правил протоколу, які жоден уряд, банк чи корпорація не могли скасувати. Це алгоритмічне управління різко контрастувало з дискреційними рішеннями, які сприяли рецесії 2008 року.

Чи може повторитися рецесія 2008 року?

Сімнадцять років потому критичні питання залишаються: Чи може повторитися рецесія 2008 року? Відповідь поєднує обережний оптимізм з легітимною стурбованістю.

Регуляторні поліпшення включають посилені вимоги до капіталу, які примушують банки утримувати більше резервів, стрес-тестування, яке моделює роботу банків під час криз, та вимоги до клірингу деривативів, що забезпечує прозорість раніше непрозорих ринків. Законодавство про реформу Уолл-стріт Додда-Франка створило Бюро захисту прав споживачів у фінансовій сфері та наклало суворіший контроль на системно важливі установи.

Структурні вразливості залишаються незмінними, незважаючи на реформи. Високоризикове кредитування повернулося в різних формах — автокредити, корпоративний борг і кредитування компаній із слабким кредитом. Регулятори під політичним тиском відкликали деякі положення Закону Додда-Франка. Глобальна фінансова взаємозв'язок лише посилився, що означає, що проблеми в одному регіоні швидше передаються на весь світ, ніж у 2008 році.

З'явилися нові ризики, зокрема волатильність криптовалютного ринку, алгоритмічна торгівля, яка може посилити крахи, та тіньове банківство, яке діє поза регульованими рамками. Бульбашка всього — одночасне переоцінювання акцій, облігацій та нерухомості — створює умови, за яких кілька класів активів можуть одночасно коригуватися, потенційно перевантажуючи здатність фінансової системи поглинати шоки.

Основний урок: економічні кризи виникають внаслідок людських рішень — регуляторних виборів, структур стимулів та культурних норм у фінансових установах. Технології та правила важливі, але поки що прибуткові стимули спонукають до надмірного ризику, а політичний тиск заважає ефективному нагляду, нова криза залишається можливою.